МОЖЕТ! При умові, що він:
1. Не має базової психологічної освіти
2. Не знає та не користується етичним кодексом психолога, наприклад:
-психолог дозволяє собі регулярні стосунки/зустрічі з клієнтом поза сесіями (тим самим порушує пункт Захист інтересів клієнта),
– описує в соцмережах, радіо, телебачення клієнтський випадок без дозволу останнього (тим самим порушує конфіденційність)
3. Не проходить особисту терапію і як результат перекладає свої проблеми на клієнта
4. Не відвідує супервізію (особисту/групову)
5. Не розвивається, не навчається новим технікам та методам роботи (тобто має диплом психолога та пару сертифікатів і все)
6. Дає поради, оцінює та приймає рішення за клієнта
7. Не спирається на сильні сторони клієнта
8. Вважає, що про клієнта все знає та розуміє. Психолог позбавляє клієнта разом досліджувати, аналізувати та знаходити вихід, тим самим підвищувати свідомість клієнта
9. На ранніх стадіях професійного становлення не користується практичною супервізією, тобто не консультує клієнта разом із наставником (тріо: клієнт + психолог + тренер/наставник – супервізор)
Страх “нашкодити”/”не нашкодити” – дуже продуктивний, якщо до нього дослухатися.
Я його люблю, і він мене стимулює розвиватись у професії!
Мені важливо знати, як продуктивно працювати і це шлях до безмежного та постійного навчання, а також розвитку як професіонала)
Це мій шлях!!!
Цей страх веде психолога-практика до професіоналізму!
_________
Ваш психолог, Аnna Domina