Сім’я — найважливіша сфера людських стосунків, але її роль у становленні і розвитку окремої особистості, її якостей, емоційних станів була усвідомлена вченими і практиками тільки у другій половині XX ст. На даний час уже є багато досліджень з цієї проблеми. Сім’ю досліджують різні наукові дисципліни: соціологія, демографія, етика, педагогіка, юриспруденція, психологія, медицина. Усі вони консультують сім’ю з урахуванням сфери своєї діяльності.
Науково-практичний підхід до психологічного вивчення сім’ї концентрується, як правило, навколо такої проблематики:
• психологія сексуальності, симпатії, любові;
• функції сім’ї;
• етапи розвитку сім’ї;
• функціонально-рольова структура сімейних відносин;
• психологія подружніх відносин;
• психологія дитячо-батьківських відносин;
• види консультування сім’ї;
• концептуальні моделі психотерапевтичної роботи з сім’єю.
Не дивлячись на те, що поняття «нормальна сім’я» дуже умовне і в різних культурах різне уявлення про нормальну сім’ю, вчені і практики різних країн явно чи неявно до вивчення проблеми сім’ї підходять з точки зору норм. Нормальна сім’я — це сім’я, яка створює умови для емоційного благополуччя її членів, для функціонування і розвитку кожної особистості, для виховання дітей.
З точки зору соціальної психології об’єктом вивчення в сім’ї є:
—особистість (чоловіка, жінки, дітей) в контексті сімейних (батьківсько-дитячих і подружніх) стосунків;
— процеси міжособистісної взаємодії;
— сім’я як мала група і стосунки в ній.
Практичні психологи орієнтовані на такі види роботи:
• діагностика особистості і типів сімейних відносин;
• консультування;
• психотерапія сім’ї.
У науковій літературі часто розрізняють поняття «стать» і «гендер». Терміном «гендер» позначають стать як соціальне явище, що характеризує сукупність особистісних і соціальних ознак, які відрізняють чоловіка від жінки. Різниця в статі генетично визначена. Гендерні особливості формуються на основі засвоєння статевих ролей, соціальних ролей і є основною формування міжособистісних стосунків.
Психологія сімейних відносин вивчає і підготовку молоді до сімейного життя, і весь комплекс наукових й практичних проблем, які виникають або можуть виникнути до створення сім’ї, в процесі її існування і розвитку, а також після її розпаду.
Весь комплекс соціально-психологічних проблем сім’ї, як правило, зводиться до трьох основних груп:
1) досімейні;
2)подружні;
3)стосунки між батьками і дітьми.
У кожній із груп психолог виконує одні і ті ж види роботи:
1. Діагностика дає можливість зібрати необхідну інформацію. Проводиться вона у формі бесіди, інтерв’ю, тестування, анкетування.
2. Консультування — це психологічна допомога членам сім’ї у розв’язанні їх проблеми. Головним методом психологічного консультування виступає діалог психолога з клієнтом, подружньою парою, всією родиною.
3. Психотерапія здійснює корекцію дисгармонії сімейних стосунків, які можуть стати джерелом травматизації особистості.
В цілому під сімейною психотерапією розуміють систему психологічних впливів на сім’ю чи окремих її членів з метою оп- тимізації її функціонування [84, 14].
Основним об’єктом сімейної психотерапії є сім’я як джерело психологічної травматизації особистості, порушення функціонування сім’ї. Виділяють три види психотерапії:
• психотерапія подружніх відносин;
• психотерапія дітячо-батьківских стосунків;
• психотерапія при психічних і соматичних захворюваннях окремих членів сім’ї.
Сімейна психотерапія проводиться в різних умовах: у центрі психологічного здоров’я, у школах, лікарнях, психолого-педаго- гічних консультаційних пунктах, у сім’ях, агентствах соціального захисту, у приватних психологічних консультаціях.
_____
В. И. Бочелюк В. В. Зарицька ПСИХОЛОГІЯ: ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ. Навчальний посібник. – К., 2007