Пам’ять – запам’ятовування, збереження і відтворення індивідом його досвіду.
Патологія – це будь-яке відхилення від норми, ненормальний стан, при якому правильне функціонування стає неможливим.
Патопсихологія – включає олігофренопсихологію (психологію людей з вадами розумового розвитку); тифлопсихологію (психологію людей з вадами зору); сурдопсихологію (психологію людей з вадами слуху).
Парафілія (сексуальна адикція) — це порушення статевої поведінки, що характеризуються постійними і інтенсивними сексуальними імпульсами, фантазіями або поведінкою, пов’язаною з неживими предметами, дітьми, дорослими, байдужими до цієї людини, або коли людина випробовує сексуальне задоволення від власних страждань або приниження інших.
Педагогічна занедбаність – такий «рівень невихованості», який виражається в несформованості важливих соціальних якостей особистості, актуальних для певного віку. Вона є результатом достатньо низького рівня виховуваності.
Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, що зосереджена на вивченні психологічних особливостей навчання, виховання та педагогічної діяльності і особистості вчителя.
Педагогічна психологія – галузь психології, яка вивчає закономірності психічної діяльності людини у процесі розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання, навчання і самонавчання.
Педагогічний такт – це міра педагогічного цілеспрямованого впливу вчителя на учня, вміння встановити продуктивний стиль спілкування.
Педагогічно занедбані діти – діти, в яких під впливом несприятливих соціальних, психолого-педагогічних та інших умов сформувалося негативне ставлення до навчання, соціально – цінних норм поведінки, які втратили почуття відповідальності за власні вчинки, зневірилися у собі.
Переконання – 1) Усвідомлена потреба особистості, що спорнукає її діяти згідно зі своїми ціннісними орієнтаціями. 2) Метод впливу на свідомість особистості через звернення до її власного критичного судження.
Переконання – система усвідомлених потреб особистості, що спонукає її діяти у відповідності зі своїми поглядами, світоглядом, знаннями.
Персонологічні (особистісні) теорії – психологічні теорії, для яких характерне заперечення визначальної дії біологічних чи соціальних детермінант; головною детермінантою психічного розвитку розглядається сама особистість, її самодетермінація (Е. Шпрангер, Ш. Бюлер, Л. Блетц, Г. Імре та ін.).
Перцептивна діяльність – сукупна дія процесів відчуття та сприймання.
Підкріплення (в біхевіоризмі) – 1) Вплив на дитину соціуму, що підсилює вірогідність повторення попередньої поведінкової реакції. 2) Безумовний подразник, який викликає біологічно значущу реакцію, при поєднанні якої з попередньою дією її індиферентного стимулу виробляється класичний умовний рефлекс. Підкріплення, яке завдає шкоди організму (удар струмом), називають негативним (покарання), підкріплення у вигляді їжі – позитивним (нагорода).
Підкріплення негативне – підкріплення, що полягає в усунення неприємного стимулу після отримання бажаної реакції.
Підкріплення позитивне – пред’явлення приємного стимулу після реакції, що підвищує імовірність її повторення.
Підлітковий період – перехідний від дитинства до дорослості вік, що триває від 10 (11) до 15 років і охоплює навчання дитини в основній школі.
Підліткова реакція групування – потреба підлітка до приналежності до групи, що виражається через його прагнення перебувати в середовищі ровесників та взаємодіяти з ними.
Підліткова реакція емансипації – прагнення підлітків звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути автономність від старшого покоління.
Підліткова реакція опозиції – протиставлення цінностей та норм підлітка вимогам дорослих.
Підліткова шкільна дезадаптація – уповільнене, ускладнене пристосування підлітка до умов навчання в основній школі (5-9 класи).
Підсвідомість – структурний компонент психіки людини, вияв несвідомого, який містить інформацію-спогади, що в даний момент знаходиться за межами свідомості, але легко може бути туди переведена.
Пізнавальна готовність дитини до шкільного навчання – готовність до шкільного навчання з боку інтелектуального розвитку дитини, що полягає в рівні розвитку пізнавальних процесів, у якісних особливостях дитячого мислення (вміння виділяти істотне; порівнювати, бачити подібне й відмінне; міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки).
Піроманією називається непереборний потяг до здійснення підпалів.
Пластичність – здатність психіки до змін, яка лежить в основі психічного розвитку.
Поведінка розглядається як сукупність конкретних дій, що відбуваються у даний момент. Стосовно людини – це характеристика зовнішнього прояву її психічної діяльності, це спосіб життя і дій, в яких проявляється конкретна позиція, установки людей, груп та спільнот.
Поведінка – сукупність дій тварини або вчинків людини, зовнішній вияв психічної діяльності. У тварин поведінка має переважно інстинктивний характер, у людини є, як правило, показником усвідомлених дій.
Поведінка польова – поведінка, безпосередню зумовлена переживаннями, бажаннями дитини, імпульсивна, ситуативна, непослідовна (О. М. Леонтьєв).
Покарання – пред’явлення стимулів, які випливають із небажаної поведінки та зменшують імовірність її повторення.
Поняття – думка чи форма мислення, у якій відображаються загальні, суттєві та одиничні ознаки предметів та яка становить основу наукових знань (поняття математичні, граматичні, фізичні тощо).
Порівняльний метод – метод вікової психології, що використовується для виявлення динаміки певної психічної функції через її одночасне дослідження у представників різних вікових періодів – дітей, підлітків, юнаків чи дорослих. Синонімічною назвою методу є поперечний зріз.
Постнатальна стадія – розвиток людини після її народження і до смерті.
Потреба – вихідна форма активності живих істот. Динамічне утворення, що організовує і спрямовує пізнавальні процеси, уяву і поведінку.
Потреба – стан нужди, що виражає залежність організму від конкретних умов існування, і виступає джерелом його активності .
Потреба пізнавальна – потреба в зовнішніх враженнях.
Потреба у самоствердженні підліткова – спрямованість підлітка на пошуки, виявлення та реалізацію своєї індивідуальності, унікальності в системі соціальних зв’язків.
Потяг – спонука діяльності, в основі якої знаходиться потреба, об’єкт задоволення якої особистість не усвідомлює.
Почуття вищі – різновид емоцій особистості, що відображають ставлення особистості до явищ соціальної дійсності та є результатом формування в умовах навчання та виховання.
Прагнення – це мотиви поведінки, у яких виявляється потреба людини в таких умовах існування і розвитку, що безпосередньо відсутні, але можуть бути створені у результаті діяльності.
Праксометричний метод (метод аналізу процесу та продуктів діяльності) – метод психології, змістом якого є виявлення психологічних особливостей людини шляхом розгляду та аналізу її творів, листів, малюнків, технічних виробів і інших результатів діяльності.
Працездатність – потенційна можливість індивіда виконувати доцільну діяльність на заданому рівні ефективності протягом визначеного часу.
Праця – вид діяльності, що спрямована на виробництво суспільно-корисних продуктів (матеріальних або ідеальних).
Превенція – дія з метою попередження — профілактики небажаного явища.
Предмети-атрибути – різновид ігрових предметів, що безпосередньо вказують на певну професійну діяльність дорослих і є їх обов’язковими ознаками (білий халат й шапочка у лікаря, указка й дошка у вчителя).
Предмети ігрові – предмети, використовувані в ігровому призначенні, за допомогою яких дитина унаочнює уявну ситуацію, як основу задуму гри; поділяютьсь на три основних групи: іграшки, атрибути, предмети-замінники.
Предметно-маніпулятивна діяльність – провідна для раннього віку діяльність, що виявляється як система дослідницьких дій, маніпуляцій дитини з предметами, спрямована на вивчення їх функціонального призначення.
Предметом вікової психології виступають загальні закономірності психічного розвитку в онтогенезі, встановлення вікових періодів цього розвитку та причин переходу від одного віку до іншого.
Пренатальна стадія – розвиток дитини в утробі матері від зачаття до народження. Пренатальна стадія людини в нормі триває близько 265-280 днів і поділяється на гермінальну, ембріональну та фетальну фази.
Принципи психології як науки – внутрішнє переконання, погляд на речі, які визначають норму поведінки.
Принцип детермінізму – (причинної зумовленості) – передбачає закономірну і необхідну залежність психічних явищ від факторів, що породжують (зумовлюють) ці явища. Його дотримання виражається в тому, що дослідник враховує сукупність всіх можливих факторів, які можуть впливати на психіку людини, і зумовлювати ті чи інші переживання, думки, стани і тому под. Цей принцип враховує вплив середовища, навчання і виховання на психіку, вплив попередніх етапів розвитку на розвиток на наступних етапах.
Принцип єдності свідомості і діяльності– психіка формується і проявляється в результаті діяльності; діяльність є умовою розвитку психіки і формою її протікання. Єдність психіки і діяльності виявляється в тому, що психіка – це внутрішня діяльність, а праця, гра, поведінка – зовнішня (принцип сформульовано С.Л.Рубінштейном в праці «Проблеми загальної психології»). Особистісні психічні якості дитини, риси її характеру, здібності не лише проявляються, але й формуються в ході її власної діяльності.
Принцип об’єктивності – передбачає визначення справжніх чинників поведінки через одержання достовірних наукових даних. Його реалізація передбачає створення таких умов дослідження, за яких стає можливим подальше максимально стабільне відтворення отриманих даних і нівелювання артефактів дослідження. Об’єктивність забезпечується також завдяки застосуванню експерименту та взаємодоповнюючих методів.
Принцип розвитку (генетичний) вимагає вивчати будь-яке психічне явище як процес, що має свій початок, апогей і завершення. Фактично це знання історії розвитку психіки в трьох аспектах: минуле, теперішнє, майбутнє. Він орієнтує на розгляд психіки та оточення особистості у процесі закономірних змін, тобто в розвитку, динаміці. Як відомо, об’єктом вікової психології є людина як суб’єкт діяльності, міжособистісних стосунків і суспільних відносин. З огляду на принцип розвитку важливо вивчати окрему особистість, пам’ятаючи, що її психіка є не чимось застиглим, нерухомим, а безперервно змінюваним феноменом. Ці зміни детерміновані різноманітними суперечностями, зумовленими впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Тому логіка психологічного пізнання повинна відтворювати логіку виникнення і розвитку явища, що вивчається;
Принцип системності передбачає розгляд психологом будь-якої ситуації як системи взаємопов’язаних між собою елементів, характеристики кожної складової якої зумовлені своєрідністю загальносистемних ознак.
Пристрасть – форма прагнення, що відображає потреби непереборної сили; сильне, стійке, тривале почуття.
Проблемна ситуація – пізнавальна ситуація, за якої учневі недостатньо наявних знань для розв’язання, виконання теоретичного чи практичного завдання, що породжує суб’єктивну потребу в нових знаннях, стимулює пізнавальну активність школяра.
Проблемне навчання – система методів, засобів, що шляхом розв’язування проблемних завдань у процесі засвоєння нових знань формують в учнів творче мислення та пізнавальні інтереси.
Проблемне навчання – організований викладачем спосіб активної взаємодії учня з проблемно представленим змістом навчання, у ході якого він прилучається до об’єктивних протиріч наукового знання і способів їхнього розв’язання, вчиться мислити, творчо засвоювати знання.
Провідна діяльність – це вид діяльності, який в певний віковий період найінтенсивніше впливає на розвиток та формування всіх рис особистості дитини, її пізнавальних процесів, в результаті чого з’являються вікові новоутворення.
Провідна діяльність – це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв’язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень. Кожному віковому періоду притаманна єдина неповторна провідна діяльність.
Провідна діяльність – діяльність, в якій формуються основні особистісні новоутворення, відбувається перебудова психічних процесів і виникають нові види діяльності (О. М. Леонтьєв).
Провина (дитяча) – порушення дітьми встановлених у суспільстві правил (Г. О. Люблінська).
Програмоване навчання – система подавання теоретичного матеріалу та організованих форм навчальної роботи учня, що сприяють йому у самостійному здобуванні знань, оволодінні уміннями і навичками.
Професійна адаптація – пристосування фахівця до умов професійної діяльності на початку її розгортання.
Професійна самооцінка – оцінка суб’єктом праці самого себе як фахівця, своїх професійних можливостей, якостей, досягнень і місця в професійному середовищі.
Професійна самосвідомість – комплекс уявлень людини про себе як професіонала, цілісний образ себе як фахівця, система ставлень до себе як професіонала.
Професійне «вигорання» – стійкий стан фізичного, емоційного та розумового виснаження суб’єкта праці, що супроводжується цинізмом та знеціненням професійних досягнень.
Профілактика – в технологіях роботи з дітьми, що мають проблеми, зв’язана з тим, щоб встановити, згладити, зняти причини, умови і чинники, що викликають відхилення в розвитку і соціалізації дитини.
Процес психічний – система процесуальних ознак психічного явища з виділенням початку, проміжних стадій, та завершення.
Психіка – це властивість високоорганізованої матерії, що є особливою формою відображення суб’єктом об’єктивної реальності (О. М. Леонтьєв).
Психічний розвиток – процес кількісних і якісних змін у психіці дитини протягом онтогенезу: процес засвоєння дитиною суспільно-історичного досвіду.
Психологічна готовність до навчання в школі – комплекс психологічних якостей, що забезпечують успішне навчання в школі. У нього включаються такі компоненти, як інтелектуальна готовність (певний рівень розвитку пізнавальних процесів – сприйняття, мислення, пам’яті, уяви); особистісна (певний рівень розвитку самосвідомості, волі і мотивів поведінки); комунікативна (певний рівень розвитку вмінь і навичок спілкування, встановлення контактів з однолітками та дорослими).
Психологічний захист – регулятивна система особи, спрямована на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги, пов’язаного з усвідомленням конфлікту.
Психологія мистецтва – вивчає психологію створення і сприймання людиною творів мистецтв тощо.
Психологія особистості – ґрунтуючись на різних напрямах психології (біхевіоризм, психоаналіз, гуманістичній тощо), вивчає особистість людини.
Психологія праці – вивчає психологічні особливості трудової діяльності, зокрема професійно важливі для певної спеціальності якості, психологічні основи організації й підвищення продуктивності праці, стосунки у трудовому колективі.
Психологія реклами – має на меті оцінку наявних чи очікуваних потреб, попиту на певні товари тощо.
Психологія соціальної роботи – вивчає формування чи відновлення здатності людини до соціального функціонування тощо.
Психологія спорту – вивчає питання навчання і виховання спортсмена, закономірності формування спортивних навичок, умінь, вольових і моральних якостей.
Психологія торгівлі – вивчає взаємини між продавцем і покупцем; вплив реклами на ефективність торгівлі тощо.
Психопатії – це патологічні характери, що сформувалися під впливом різних несприятливих (природжених або придбаних) чинників на основі аномалій вищої нервової діяльності.
Пубертатний (лат. pubertas – статева зрілість) – стосується віку статевого дозрівання.
Пубертатний період – вік, впродовж якого відбувається статеве дозрівання, хронологічно зазвичай відповідає підлітковому періоду.
Пубертатний «стрибок» – явище прискорених темпів статевого дозрівання, що розгортається в підлітковому віці.
Псі – буква Ψ грецького алфавіту, звичайно використовувана як символ для позначення психології.