Функції психолога і соціального педагога тут є досить різноманітними. Тому й діяльність психологічної служби може відбуватися у різноманітних формах: читання лекцій, проведення групових тренінгів і занять, індивідуальні консультації для студентів, викладачів, батьків, тестування й анкетування всіх учасників навчально-виховного процесу та ін. (Див. Положення про психологічну службу системи освіти).
Статус працівника психологічної служби (практичного
психолога і соціального педагога) у ВНЗ має свою специфіку. З одного боку, він не має відігравати роль учителя, вихователя — людини, яка оцінює або санкціонує поведінку учня. З іншого боку, – фахівці психологічної служби є рівноправними членами педагогічного колективу, які беруть активну участь у вирішенні долі вихованців. Професійна позиція працівника служби – це позиція радника, експерта, що забезпечує підвищення ефективності навчально-виховного процесу засобами практичної психології і соціальної педагогіки. Основу професійної діяльності працівника служби складає довіра, яка має бути встановлена між фахівцем та студентами, викладачами, вихователями, батьками та адміністрацією ВНЗ.
Адміністративно психолог і соціальний педагог підпорядковуються директорові навчального закладу або одному з його заступників. Методично вони підпорядковані керівнику психологічної служби області за умови тісної взаємодії з керівником психологічної служби району (міста). Необхідною умовою ефективної діяльності психолога є наявність окремого приміщення, необхідної оргтехніки (комп’ютер, магнітофон та ін.). Діяльність психолога і соціального педагога здійснюється за окремим планом, що затверджується з директором навчального закладу і погоджується керівником психологічної служби області. Психолог і соціальний педагог зобов’язані вести документацію, що визначена відповідними нормативними документами.
Залежно від специфіки навчального закладу психолог і соціальний педагог обирають пріоритетні напрями своєї діяльності [1]. Психологічна служба ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації щорічно планує свою діяльність відповідно до:
– рівнів кваліфікації та змісту професійної підготовки її працівників. Психологу і соціальному педагогу заборонено використовувати методи, методики і технології, здійснювати ті види робіт, щодо яких вони не пройшли відповідної фахової підготовки. Заборонено також застосовувати методи, що не входять до психології і соціальної педагогіки (астрологія, біоенергетика і т.п.);
– запитів адміністрації та педагогічного колективу ВНЗ. У багатьох випадках вихователі гуртожитків, викладачі, куратори студентських груп пропонують звернути увагу на окремих студентів або на окремі групи студентів. Адміністрація звертається з пропозиціями провести опитування серед викладачів і студентів з того чи іншого питання. Часто самі студенти звертаються по допомогу або пораду. Усі ці запити, після відповідного аналізу, можуть бути включені до планів роботи психологічної служби;
– власного розуміння психологом і соціальним педагогом найбільш актуальної проблематики, що потребує кваліфікованого втручання працівників психологічної служби;
– виконання галузевих і місцевих програм або проектів, розпоряджень обласного керівника служби. До таких видів роботи відносяться масові опитування молоді, проведення профілактичних і реабілітаційних програм (наркоманії, протиправної поведінки і т.п.).
Разом із тим існує кілька специфічних напрямів, що їх має забезпечити психолог ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації:
- підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу. Це найважливіший вид роботи, що має здійснюватися зі студентами, учнями, викладачами, кураторами, батьками. Вона може відбуватися у формі лекцій, факультативних курсів, проведення психологічних консиліумів з педагогічними працівниками, семінарів для вихователів та батьків. Слід пам’ятати, що підвищення психологічної культури учасників навчально-виховного процесу є головним завданням діяльності усієї психологічної служби;
- адаптація студентів до навчання у ВНЗ. Цей напрямок включає різноманітні форми роботи психолога і соціального педагога. Зокрема: для соціального педагога, – вивчення прибулих на навчання та визначення їх сімейного статусу і особливостей їхніх сімей, визначення пільгових категорій студентів, виявлення їхніх соціально-побутових потреб і проблем, визначення ступеню адаптованості до умов проживання у гуртожитку, до нового студентського колективу, викладачів та умов навчальної діяльності, визначення форм дозвілля студентів, їхніх захоплень і вподобань. Проведення лекцій, консультацій, спостережень, анкетувань для першокурсників. Для практичного психолога, – психологічна діагностика особистості студента, ступеню розвитку неформальних відносин у студентському колективі, вивчення об’єктивної інформації про студента, визначення осіб, що схильні до девіантної або аддиктивної поведінки та студентів, які відчувають труднощі у навчанні, проведення консультацій (індивідуальних і групових), тренінгів, навчальних семінарів для студентів, викладачів, батьків.
- соціальна і психологічна профілактика – запобігання конфліктів між учасниками навчально-виховного процесу, здійснення психологічно-педагогічних заходів з усунення відставань у навчальній діяльності, попередження протиправної поведінки у студентському середовищі, попередження вживання алкоголю та наркотичних речовин, попередження аморальної поведінки та хвороб, що передаються статевим шляхом, попередження ізольованості окремих студентів у колективі;
- соціальна і психологічна корекція – здійснення соціально-педагогічної роботи з покращання соціальної ситуації розвитку і навчання у ВНЗ, надання відповідних соціальних і психологічних послуг для студентів і їх сімей для відновлення або покращення їх соціального статусу, робота зі студентами, що відчувають труднощі у навчанні, зазнали насильства, були втягнуті у протиправну діяльність, пережили проблеми або надзвичайні події;
- здійснення моніторингу психічного розвитку та соціально-психологічний супровід студентів протягом навчання у ВНЗ. У навчально-виховному процесі виникає безліч психологічних проблем, котрі мають різну природу. У процесі діяльності психологічної служби виявляються студенти, що потребують особливої уваги через різні причини – соціальні або індивідуально-психологічні. Тому фахівці психологічної служби мають здійснювати моніторинг розвитку особистості студента, розвиток його життєвої ситуації та своєчасно втручатися у розвиток подій, залучаючи при цьому викладачів, вихователів та адміністрацію ВНЗ;
- професійна орієнтація та життєве планування. Період життєвого і професійного становлення особистості молодої людини в умовах ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації є чи не найважливішим і її житті. Тому працівники психологічної служби мають приділяти цим питанням особливу увагу. Вибір професії та мотивація професійного зростання безпосередньо пов’язані з життєвим самовизначенням молодої людини, з побудовою нею життєвих планів та життєвої стратегії. У зв’язку з цим, діяльність працівників психологічної служби має бути спрямована на допомогу викладачам і вихователям у формуванні професійної та життєвої компетентності випускників ВНЗ. А це, у свою чергу, передбачає формування: навичок професійної діяльності, рис особистості професіонала, мотивації до обраної професії, навичок спілкування і розв’язання конфліктів, навичок відповідального батьківства, обізнаності у сімейному та подружньому житті, навичок керівництва іншими людьми, навичок саморозвитку і самовдосконалення, навичок планування кар’єри та ін.
Форми роботи психолога ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації залежать від типу навчального закладу, особливостей його організаційної структури (наявності філій, відділень, гуртожитків), контингенту студентів і викладачів.
На загал, основними формами роботи практичного психолога у напрямку підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу є: лекції, навчальні семінари, виступи і повідомлення для педагогічних працівників і батьків; факультативи, гуртки, навчальні семінари для студентів; консультації та навчальні семінари для кураторів і вихователів [2].
Консультативно-методична робота: проведення консультацій, методичних нарад, консиліумів для викладачів, кураторів студентських груп і вихователів; консультування адміністрації ВНЗ з окремих питань розвитку студентських і викладацького колективів.
Психологічна діагностика: здійснення опитувань, моніторингів і тестувань окремих студентів, викладачів, вихователів, груп студентів, колективу ВНЗ в цілому; обробка результатів та підготовка висновків і рекомендацій.
Психологічна профілактика і корекція: проведення індивідуальних і групових консультацій, навчальних семінарів, тренінгів та лекцій для відповідних цільових груп (педагогів, студентів, батьків).
Психологічна реабілітація: організаційно-психологічна робота з надання психологічної допомоги та соціально-психологічної
підтримки студентам, що мають соціальні і психологічні проблеми, відрізняються девіантною і аддиктивною поведінкою, пережили складні життєві ситуації та ін. Ця робота здійснюється у взаємодії з викладацьким і студентськими колективами, соціальним педагогом, медичним працівником, іншими фахівцями.
Психологічна прогностика: розробка на основі психологічної діагностики і моніторингів прогнозів розвитку освітньої ситуації у ВНЗ, плануванні запровадження педагогічних інновацій, підготовка пропозицій і звітів.
Професійне самовдосконалення: участь у семінарах, тренінгах, методичних нарадах і конференціях практичних психологів; самостійна робота з літературою та Інтернет-ресурсами. Постійне вдосконалення власного фахового рівня.
Форми роботи соціального педагога ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації також залежать від специфіки навчального закладу, найбільш актуальних проблем навчально-виховного процесу та кваліфікації спеціаліста.
Соціально-педагогічна діагностика: збирання документів та іншої інформації про стан і соціальні проблеми студентів, їхніх сімей, найближчого соціального оточення; ведення баз і банків даних про студентів і їхні сім’ї, підготовка аналітичних довідок і звітів для адміністрації ВНЗ, закладів праці і соціальної політики, органів внутрішніх справ та інших організацій.
Соціальний захист і соціальні послуги: здійснення організаційно-педагогічної роботи разом з органами державної опіки, праці і соціального захисту, соціальними службами, органами внутрішніх справ та ін. з питань соціального захисту та допомоги різним категоріям студентів.
Соціальний патронаж: соціально-педагогічний супровід студентів-сиріт, напівсиріт, студентів з неблагополучних та неповних сімей, таких, що потребують посиленої педагогічної уваги (схильних до правопорушень, алко- і нарко- залежних, інвалідів, іноземців та ін.). Допомога у вирішенні побутових і соціальних проблем студентів, взаємодія з місцевими органами опіки, працевлаштування і соціального захисту, громадськими організаціями.
Здійснення соціально-педагогічної профілактики: попередження негативних явищ у студентському середовищі, – наркоманії, алкоголізму, безвідповідального ставлення до статевого і подружнього життя, правопорушень, інфікування небезпечними хворобами, расової та етнічної нетерпимості. Важливим напрямком профілактичної роботи соціального педагога є також попередження конфліктів серед студентів, порушень внутрішнього розпорядку в гуртожитках та ін.
Соціальна реабілітація: здійснення заходів соціального та педагогічного характеру для відновлення соціальної і життєвої компетентності студентів, що опинилися у скрутній життєвій ситуації, пережили катастрофи і стреси, втрати близьких, інші надзвичайні події.
Просвітницька робота: здійснення роз’яснювальної, інформаційної та освітньої діяльності щодо захисту прав та
дотримання обов’язків студентами, педагогами, вихователями і батьками; прищеплення студентам навичок самостійного дорослого життя; формування навичок відповідального батьківства та подружнього життя; формування культури спілкування та педагогічної культури у студентів і викладачів; роз’яснення необхідності вести здоровий спосіб життя; організація інформаційних юзустрічей та просвітницьких акцій.
Організаційно-педагогічна діяльність: підтримка студентського самоврядування та студентських ініціатив; посередництво у конфліктах між учасниками навчально-виховного процесу; налагодження ділових стосунків між педагогічним колективом і керівництвом ВНЗ та громадськими організаціями; підтримка ділових стосунків між педагогічним колективом і місцевими органами опіки і піклування, соціального захисту, внутрішніх справ, охорони здоров’я та ін.
Перелічені напрямки і форми роботи практичного психолога соціального педагога ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації не є вичерпними, а, скорше – специфічними для названих навчальних закладів.
Література
1. Науково-методичні засади діяльності психологічної служби: Навчально-методичний посібник; у 2-х т. / За ред. В.Г. Панка, І.І. Цушка. – К.: Ніка-Центр, 2005. – Т.1. – 328 с., Т.2. – 284 с.
2. Тренінгові, соціально-реабілітаційні і навчальні програми із формування здорового способу життя в учнівської і студентської молоді: Метод. Посібник / За ред. В.Г. Панка, Н.М. Городнової, Н.В. Лунченко. – К.: Ніка-Центр, 2008. – 180 с.